Анна Вінтур народилася 1949 року в Лондоні. Її мати займалася громадським активізмом, а батько був головним редактором британської газети Evening Standard.
Журналістикою Вінтур вирішила займатися замолоду: вона покинула навчання в North London Collegiate, щоб почати працювати. Невдовзі стала асистенткою у відділі моди журналу Harper's & Queen, а згодом переїхала до Нью-Йорка.
Єдине звільнення в кар'єрі
У Нью-Йорку вона кілька місяців пропрацювала молодшою редакторкою моди в Harper's Bazaar. У виданні її стиль назвали «надто європейським», епатажним і незрозумілим для американської аудиторії, також вказали на інші помилки. Вінтур жартує, що кожен має бути звільненим бодай раз, бо це добра школа життя.
У 1988 році вона стала редакторкою американського Vogue. Своє видавниче кредо Вінтур описувала як «масовість зі смаком»: вона могла поєднати жакет за десять тисяч доларів із джинсами за п'ятдесят.
За її керівництва на обкладинках Vogue з'являлися не лише професійні моделі, а й акторки, спортсменки та політикині. Вона також приділяла увагу піар-кампаніям навколо видання і культовим подіям.
Зокрема, бал Met Gala, який збирає кошти для Інституту костюма в Музеї мистецтва Метрополітен, раніше був закритою елітарною подією. Під керівництвом Вінтур він став однією з головних подій року, а його часто називають «відповіддю Східного узбережжя премії «Оскар»».
Condé Nast і кіно
У 2013 році Вінтур стала художньою керівницею компанії Condé Nast, до якої входять Vogue, The New Yorker, GQ, Vanity Fair і Wired. Через сім років її призначили глобальною директоркою з контенту корпорації. У 2025 році вона повідомила, що залишає посаду головної редакторки Vogue, але лишається в Condé Nast.
Упізнаваною деталлю її образу стали сонцезахисні окуляри, за якими співробітники не могли прочитати емоцій керівниці. Вінтур вважають прототипом Міранди Прістлі з фільму «Диявол носить Prada».
