Ілля Ріпин народився 5 серпня 1844 року в Чугуєві. Його дід Василь був військовим поселенцем із козацького роду. За даними мистецтвознавців, первісне прізвище походило від українського слова «ріпа», а в документах його згодом русифікували до «Рєпін».
Під час навчання в Петербурзькій академії мистецтв Ріпин, як свідчать дослідники, почувався чужим в імперській столиці й подумки повертався до українських краєвидів. У листуванні з істориком Дмитром Яворницьким він писав цілі уривки живою козацькою говіркою, називав себе запорожцем і виявляв добре знання фольклору.
Робота над «Запорожцями»
Картину «Запорожці пишуть листа турецькому султану» художник створював у 1880–1891 роках. Він подорожував Наддніпрянщиною, вивчав артефакти й добирав типажі. Мистецтвознавці вважають, що це був особистий проєкт, а не лише історична реконструкція. Також вони вказують, що колористика Ріпина має більше спільного з українським народним мистецтвом і барокковою традицією, ніж зі стриманою російською реалістичною школою.
Фінляндія і відмова повертатися
У 1899 році Ріпин придбав садибу «Пенати» в селищі Куоккала, яке тоді входило до Великого князівства Фінляндського. Після проголошення незалежності Фінляндії у 1917 році він опинився за кордоном радянської держави й свідомо обрав статус особи без громадянства: отримав нансенівський паспорт, документ для біженців.
У 1920-х роках радянська влада намагалася повернути художника. До Куоккали приїжджали делегації, зокрема колишні учні та діячі культури, які обіцяли виставки й повне забезпечення. Ріпин відмовлявся і, за описом автора матеріалу, у розмовах із фінськими сусідами та європейськими гостями засуджував більшовиків.
Останнє полотно
Над картиною «Гопак» Ріпин працював до смерті у 1930 році. Права рука митця була майже паралізована через атрофію м’язів, тож він, якому було за 80, прив’язував пензель до лівої руки. На полотні козаки стрибають через багаття.
