Вежу заввишки 300 метрів завершили до Всесвітньої виставки в Парижі 1889 року. На відміну від промислового вигляду металевої конструкції, помешкання на вершині мало затишний інтер'єр: стіни з візерунчастими шпалерами, дерев'яні меблі, м'які крісла та піаніно. Про це пише угорський журнал Hamu és Gyémánt.
«Загальна площа приміщення становила близько 100 квадратних метрів. Проте значну її частину займали сходи, ліфти й технічне обладнання, тож для життя лишалося набагато менше. Ейфель облаштував вітальню, кухню та ванну кімнату, а от спальні в квартирі не було», — йдеться у статті.
Відмова багатим парижанам і візит Едісона
Помешкання з видом на всю французьку столицю зацікавило паризьку еліту. За свідченнями того часу, багатії пропонували чималі гроші бодай за одну ніч на вершині. Ейфель відхиляв такі пропозиції та використовував приміщення як робочий кабінет, місце для наукових експериментів і прийому обраних гостей.
Найвідомішим гостем став американський винахідник Томас Едісон. Він піднявся на вежу 10 вересня 1889 року під час виставки й подарував Ейфелю фонограф моделі Class M. Пристрій, що міг записувати й відтворювати звук, тоді вважали однією з найцікавіших технічних новинок. Про подарунок для приватних покоїв Ейфеля ще у вересні 1889 року писала паризька англомовна газета Galignani's Messenger.
Що з квартирою сьогодні
Після смерті інженера у 1923 році приміщення пустувало. Згодом, після Другої світової війни, його почали використовувати для обладнання телевізійної та телекомунікаційної антени на шпилі вежі. Більшість оригінальних кімнат досі відведені під технічні потреби.
На верхньому поверсі відтворили колишній кабінет Ейфеля зі старовинними меблями. Воскові фігури відтворюють зустріч інженера з Едісоном, поруч стоїть донька Ейфеля Клер. Усередину відвідувачів не пускають через малі розміри приміщення, проте кожен власник квитка на верхній рівень може роздивитися кабінет крізь скляні вікна.
