Згідно з відомою в українському фольклорі легендою, Бог доручив одному чоловікові віднести до моря мішок із гаддям. Усередині були плазуни, комахи й інша нечисть, яку належало втопити. Розв'язувати мішок і заглядати досередини чоловікові суворо заборонили.
Цікавість виявилася сильнішою за наказ: дорогою він розв'язав мішок, і з нього почали розповзатися змії та інші створіння. Частина сховалася в болотах, частина розповзлася по землі. Зібрати їх назад чоловік не зміг.
За легендою, Бог покарав його за непослух і перетворив на лелеку. Відтоді птах мусить збирати гаддя, яке сам колись випустив. Етнологиня Наталя Громова описує цей сюжет у науковій статті «Українські традиційні уявлення про походження тварин». Вона зазначає, що такі оповіді належать до етіологічних легенд, які пояснювали походження тварин або природних явищ. Ця легенда мала й повчальний зміст: показувала наслідки порушення заборони.
Запис 1896 року
Легенда має давню історію. Етнограф Володимир Доманицький записав її 1896 року в селі Яполоть на Поліссі. Про це згадує етнологиня Ірина Несен у дослідженні «Лелека в народних уявленнях Правобережного Полісся».
У різних місцевостях чоловік мав ім'я. У записі із села Буки на Житомирщині його називали Іваном, в іншому варіанті він фігурував як Адам. Подібні оповіді побутували не лише на Правобережному Поліссі, а й в українських Карпатах.
Водночас у народній уяві лелека був і добрим птахом, пов'язаним із домом, родиною та щастям. Легенда про його провину не скасовувала пошани до нього: українці вірили, що оселя, на якій птах звив гніздо, матиме добру долю.
