Таку оцінку у своєму дописі виклав Максим Гардус. За його словами, Конгрес не обов'язково здатний примусити президента запровадити санкції, проте може суттєво ускладнити їх послаблення. Йдеться не лише про закони, а й про чиновників, які виконують рішення.
Ключова установа в цій сфері — OFAC, Управління контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США. Воно адмініструє санкційні списки, видає ліцензії та контролює дотримання обмежень.
18 вересня Трамп підписав «закон Грема», який передбачає додаткові санкції проти російського енергетичного сектору й «тіньового флоту», а також вторинні мита щодо найбільших покупців російських енергоносіїв. 16 жовтня президент скористався передбаченим законом механізмом тимчасового звільнення (waiver) і фактично призупинив ключові нові обмеження, пояснивши це потребою не заважати мирним переговорам.
Інструменти Конгресу
Новий закон, що звузить повноваження президента, Трамп, імовірно, заветує, а для подолання вето потрібні 2/3 голосів у кожній палаті. Натомість Конгрес може вдаватися до парламентського контролю: комітети здатні проводити розслідування, вимагати документи, викликати посадовців і видавати повістки (subpoena).
Юристи вашингтонської фірми Covington & Burling 20 жовтня спрогнозували, що в разі перемоги демократи намагатимуться законодавчо оскаржувати санкційну політику Трампа. Філіп Лак і Бред Спічер із CSIS пропонують щоквартальну звітність про боротьбу з обходом санкцій, докладне обґрунтування президентських винятків і регулярне порівняння американських санкційних списків із британськими та європейськими.
Три можливі напрями розслідувань
Перший — дизельна ліцензія. 9 жовтня OFAC видало генеральну ліцензію GL 135, що дозволяє певні операції з російським дизелем, зокрема його імпорт до США, до квітня 2027 року. 26 жовтня сенатори Джин Шахін, Рон Вайден, Елізабет Воррен та інші, зокрема республіканець Том Тілліс, вимагали від великих банків і портів зберегти документи щодо потенційних операцій із російським дизелем.
Другий — винятки для «Лукойлу» та «Роснефти». США запровадили санкції проти цих компаній у жовтні 2025 року, але згодом видавали генеральні ліцензії. Чинна GL 131K для міжнародних активів «Лукойлу» діє до 21 листопада 2026 року, а GL 129A для німецьких структур «Роснефти» не має визначеної дати завершення.
Третій — «тіньовий флот». За підрахунками Робіна Брукса та Бена Гарріса з Brookings, станом на липень 2026 року ЄС санкціонував 671 судно, Велика Британія — 621, а США після завершення президентства Байдена не додали жодного.
Вплив на чиновників
За оцінкою автора, перспектива слухань і запитів про службове листування може змусити чиновників діяти обережніше: вимагати додаткових висновків і погоджень, тобто уповільнювати виконання сумнівних рішень. Він нагадує, що під час першої каденції Трампа його призначенці подекуди затягували виконання президентських рішень, але в другій адміністрації кадровій лояльності приділяють значно більше уваги.
Гардус вважає, що Конгресу в аналізі санкційних рішень можуть допомагати співробітники комітетів, Congressional Research Service, GAO та незалежні організації, зокрема Project On Government Oversight і Human Rights First. Українські й проукраїнські організації, за його словами, могли б вести моніторинг санкційних винятків, дотримуючись американських правил щодо представництва іноземних інтересів, зокрема FARA.
