Таку оцінку генерал-лейтенант Василь Серватюк, який у 2014–2019 роках був першим заступником голови Державної прикордонної служби, дав в інтерв'ю Укрінформу. За його словами, реформа 2003 року стала помилкою з огляду на агресивного сусіда.
«Якби перші групи так званих добровольців з Росії зустрічали на БТР з важким озброєнням, то, можливо, мали б зовсім інший сценарій. Але на той час існувала концепція, що Україна ні з ким ніколи в житті воювати не буде»
Серватюк нагадав, що тоді реорганізовували не лише прикордонні війська, а й армію, флот та авіацію. Під час реорганізації Збройних сил скоротили понад 30 бригад різних типів, а загальна чисельність особового складу ЗСУ зменшилася з приблизно 310 тисяч осіб у 2000 році до близько 192 тисяч у 2011-му.
Вимоги Європи і недемаркований кордон
За словами генерала, Європа вимагала переходу до світових стандартів, одним із яких було те, що війська не контролюють кордон. Для руху до Євросоюзу законодавство потрібно було підлаштувати під вимоги ЄС, де прикордонні відомства є правоохоронними. Це, за його словами, був єдиний шлях.
Водночас, як зауважив Серватюк, така модель виправдана, коли кордони міжнародно погоджені та демарковані, а з усіма сусідами підписані договори. З Молдовою та Білоруссю процес тоді не був завершений, а з Росією фактично не починався.
Командування Прикордонних військ пропонувало реформувати їх у Державну прикордонну службу, але залишити військову складову на недемаркованих ділянках. «Депутати нас не почули», – сказав генерал. За його словами, європейські колеги наполягали на демілітаризації служби зі збереженням військових звань, морської охорони й авіаційної складової, тож довелося піти на компромісне рішення. ЄС і країни-партнери були готові допомагати облаштуванню кордону лише в правоохоронних аспектах.
Серватюк додав, що навіть після анексії Криму та початку бойових дій на сході у 2014 році представники ЄС відстоювали свою позицію, іноді посилаючись на те, що не відкриють Україні безвіз у разі невиконання їхніх вимог. Керівництво служби, за його словами, неодноразово вказувало на реальні загрози на кордоні, але його не хотіли чути.
Прикордонні війська України існували як військово-оперативне об'єднання у 1991–2003 роках. Їхнім головним завданням було забезпечення недоторканності державного кордону на суші, морі, річках і озерах, а також охорона виняткової морської економічної зони.
