Свою позицію Ставнійчук виклала у блозі. Вона поставила під сумнів правові підстави таких платежів, критерії вибору фондів-отримувачів і механізми контролю за використанням коштів.
Юристка посилається на дослідження громадської організації «Правова держава». За ним, 36 вироків Вищого антикорупційного суду містять зобов'язання на користь благодійних організацій на загальну суму близько 778 млн грн. Приблизно 658 млн грн припадає на фонд «Повернись живим», ще близько 105 млн грн — на «Спільноту Стерненка». Разом це майже 98% усіх платежів.
«Така монопольна концентрація потребує негайного пояснення: за якими критеріями прокурори САП погоджують саме цих отримувачів, адже репутація фонду не може замінювати офіційне обґрунтування рішення посадовця», — зазначила юристка.
Правові підстави та контроль за коштами
На думку Ставнійчук, включення платежів приватним благодійним організаціям до угод суперечить законодавству. Вона посилається на статтю 19 Конституції та статтю 472 КПК, яка, за її словами, не передбачає таких платежів у змісті угоди.
Окремо вона звернула увагу на доходи Тараса Чмута, який у 2025 році був членом наглядової ради державного підприємства Міноборони «Агенція оборонних закупівель». За його декларацією, зарплата в ГО «Повернись живим!» перевищила 1,1 млн грн, а виплати на посаді директора благодійної організації «МБФ “Повернись живим”» становили близько 2,08 млн грн. Це, на думку авторки, дає підстави для запитань щодо прозорості та етики.
«Перерахування коштів благодійному фонду замість казначейського рахунку залишає відкритим головне: хто і як перевіряє їх цільове використання, чи допускаються з цих сум адміністративні витрати фонду і хто реагує на порушення?» — пише юристка.
Вона згадує ризики зловживань у благодійному секторі, але не стверджує, що фонди, які отримують кошти за угодами ВАКС, причетні до таких схем.
Різні рішення суду та закриті вироки
Ставнійчук наводить відмінності в судовій практиці. За її словами, 28 вересня 2026 року суддя ВАКС відмовив у затвердженні угоди із сплатою 3 млн грн благодійному фонду, оскільки платіж був поза контролем суду та ставив під сумнів добровільність домовленості. 1 жовтня інший суддя цього ж суду затвердив аналогічну угоду з тим самим фондом.
Також, за її даними, 52 зі 197 вироків за угодами про визнання винуватості закриті в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Юристка закликала парламент законодавчо врегулювати порядок таких платежів, а Верховний Суд — забезпечити єдність судової практики.
«Усі додаткові платежі на потреби оборони за угодами про визнання винуватості мають спрямовуватися виключно на визначені законом державні рахунки з чітким казначейським обліком та контролем», — заявила вона.
