Омськ, який був столицею Білого руху, 14 листопада 1919 року без бою перейшов до рук П'ятої армії червоних під командуванням Михайла Тухачевського. Після цього влада «Верховного правителя Росії» адмірала Олександра Колчака швидко зруйнувалася.
Західні союзники вклали в кампанію Колчака значні кошти. Військовий міністр Великої Британії Вінстон Черчилль був одним із головних прихильників підтримки Білого руху. До Сибіру відправили сотні тисяч гвинтівок, тисячі кулеметів, мільйони набоїв і комплекти зимового спорядження.
Корупція, логістика і політичні помилки
Транссибірська магістраль була паралізована хаосом. Британські шинелі та американські черевики часто не доїжджали до фронту й осідали на чорних ринках Омська, де тилові офіцери та спекулянти збагачувалися, поки солдати на передовій мерзли.
Колчак, за описом джерела, був блискучим флотоводцем і дослідником полярних широт, але виявився безпорадним політиком. Він відмовився проводити земельну реформу й тим самим відштовхнув сибірське селянство. Каральні загони проводили жорстокі реквізиції, що спровокувало масовий партизанський рух у тилу.
Навесні 1919 року армія Колчака здійснила ривок до Волги й розтягнула комунікації до критичної межі. Контрудар Червоної армії під командуванням Михайла Фрунзе прорвав фронт, а відступ білих перетворився на неконтрольовану втечу.
Роль союзників і Чехословацького корпусу
Найбоєздатнішою силою на Сибірському тракті був Чехословацький корпус. До кінця 1919 року чехословаки розчарувалися в Колчаку через його автократичні методи, нездатність навести лад в армії та звірства польових командирів. Їхньою метою стало повернення додому через Владивосток.
Разом із Колчаком на схід рухався «золотий ешелон» із приблизно 500 тоннами золотого запасу Російської імперії. Чехословаки захопили потяг і згодом передали золото більшовикам як плату за безперешкодний виїзд до Владивостока. Доля частини золота, яка зникла під час транспортування, невідома.
Після падіння Омська ешелон Колчака виявився заблокованим на залізниці. Контроль над Транссибом перейшов до чехословаків і французького генерала Моріса Жаннена, який представляв інтереси Антанти в Сибіру.
У січні 1920 року чехословаки за мовчазної згоди Жаннена в обмін на проїзд своїх ешелонів видали Колчака Політцентру в Іркутську, який невдовзі передав його більшовикам. Залишки армії вирушили в «Великий Сибірський Льодовий похід» через тайгу та замерзле озеро Байкал.
