Про неможливість референдуму під час війни в коментарі для «Комерсанта Українського» заявив експерт із конституційного права Центру політико-правових реформ, заступник голови ЦВК у 2007–2018 роках Андрій Магера. Приводом стали слова президента Володимира Зеленського про те, що будь-яку мирну угоду з Росією має підтримати український народ, адже йдеться про національні втрати.
За словами Магери, і вибори, і референдуми ґрунтуються на принципі вільної участі громадян, а за воєнного стану та повномасштабного вторгнення реалізувати його неможливо.
«В умовах воєнного стану і повномасштабного вторгнення реалізувати цю волю неможливо. Тому такий референдум апріорі немає умов для проведення, безвідносно до предмету», — зазначив Магера.
Поки діє воєнний стан, проведення референдуму заблоковано законом, тож говорити про опитування громадян можна лише після його завершення.
Чому не підходить «Дія»
Експерт застеріг від використання застосунку «Дія» для голосування, зокрема для людей за кордоном чи в прифронтових зонах. Він наголосив, що цифрові платформи не здатні забезпечити таємницю голосування та захист від маніпуляцій.
«З нього неможливо гарантувати таємницю голосування. Ми не знатимемо, як він голосував — чи таємно голосував», — сказав Магера.
Він також вказав на відсутність гарантій надійного захисту інформаційної системи від кібератак, через які результати можуть бути спотворені.
Територіальні референдуми у XXI столітті
Видання нагадало кілька прикладів. У Південному Судані 2011 року, відповідно до мирної угоди 2005 року, що припинила громадянську війну, мешканці регіону проголосували за незалежність. Згодом молода держава зазнала внутрішнього конфлікту через управлінську кризу та поділ ресурсів.
Шотландія 2014 року провела референдум про незалежність від Великої Британії за згоди Лондона, більшість висловилася проти відділення. Каталонський референдум 2017 року в Іспанії відбувся без згоди центрального уряду, супроводжувався силовим протистоянням і завершився політичною кризою та кримінальним переслідуванням організаторів. Парламент Косова 2008 року проголосив незалежність від Сербії в односторонньому порядку без референдуму.
Експерти, на яких посилається видання, називають три умови успішного територіального плебісциту: повна безпека без бойових дій та окупації, контроль міжнародних спостерігачів, зокрема ОБСЄ та ООН, а також можливість вільного голосування для всіх громадян, включно з біженцями.
Магера також нагадав про природу представницької демократії: громадяни делегують повноваження обраним інституціям, щоб ті брали на себе відповідальність у критичні моменти.
«Ви її обрали, щоб вона ухвалювала рішення і брала на себе відповідальність, а не перекладала її на плечі народу всупереч Конституції», — підсумував Магера.
