Архіви, каталоги та мемуари не підтверджують, що Пабло Пікассо казав: «Я схиляюся перед мистецьким дивом цієї геніальної українки». До такого висновку дійшли сучасні дослідники, які вивчали ці джерела. За їхніми даними, міф почав поширюватися у 1960-х роках, коли радянська влада «перевідкрила» художницю перед врученням їй Шевченківської премії.
Міжнародне визнання до Марії Примаченко прийшло у 1937 році: на Всесвітній виставці мистецтв і технологій у Парижі вона отримала золоту медаль. Художниця з поліського села Болотня в дитинстві перенесла поліомієліт, який обмежив її фізичні можливості.
Визнання без видимих благ
Міжнародні довідники відносять її роботи до наївного мистецтва (Naïve art) або ар-брюту (Art Brut). Західні критики ставили її поряд із французьким примітивістом Анрі Руссо.
Радянський Союз відправляв її роботи на виставки до Монреаля, Праги та Парижа, демонструючи Заходу образ «щасливого радянського селянина». За даними автора матеріалу, держава привласнювала міжнародні гонорари, премії та інші доходи від виставок. Художниця жила в старій сільській хаті без базових зручностей і часто не мала професійних матеріалів, тому працювала на дешевому папері дитячою гуашшю. Їй мали статус «народної майстрині», а виїзд за кордон був заборонений.
На звороті картин Примаченко залишала римовані приказки та антивоєнні послання. Серед них: «Атомна війна – будь проклята вона! Щоб люди не знали і горя не мали!»
Чорнобиль і музей в Іванкові
Після Чорнобильської катастрофи 1986 року Болотня опинилася на межі зони відчуження. Марія Примаченко померла у 1997 році.
У 2022 році під час наступу на Київ російські окупанти спалили її музей в Іванкові. Місцеві мешканці під обстрілами врятували картини з палаючої будівлі.
