Спочатку ці апарати створювали як хибні цілі для перевантаження протиповітряної оборони. Перші версії мали модифікації «Розвідник» та «Камікадзе», проте залишалися доволі простими й недорогими.
З часом «начинка» дронів почала наближатися до оснащення значно дорожчих БпЛА: у них з’явилися mesh-модеми, недешеві камери на гімбальних підвісах тощо.
Конструкція
Нещодавно ворог почав застосовувати збільшену версію. Розмах крил нового зразка становить 3 метри, довжина фюзеляжу — 2,6 метра. Завдяки паливному баку об’ємом 63 літри безпілотник може подолати до 1200 кілометрів. Усередині бак поділено на секції, щоб зберігати стабільність борту під час маневрів.
Двоциліндровий двотактний двигун — фактично половина двигуна від «Герані-2», виробництво якого локалізували в Алабузі.
Бойова частина й електроніка
У дослідженому зразку використано осколково-фугасну запалювальну бойову частину ОФЗБЧ-10 вагою 10 кілограмів та окремі мішки із запалювальною сумішшю. Загалом дрон може нести бойову частину вагою до 25 кілограмів.
Електроніку становлять оновлений польотний контролер, 12-канальна «Комета», mesh-модем виробництва Shenzhen Sinosun Technology Co., Ltd та новий блок обробки відео «Сосиска» на базі китайського мікрокомп’ютера Coke Pi.
Досліджений зразок мав подвійну IP-камеру, закріплену на фюзеляжі над паливним баком і призначену для виявлення перехоплювачів. Також існують версії з курсовими IP-камерами та камерами з триосьовими підвісами. Найбільше в новій «Гербері» компонентів китайських та американських виробників.
