Про це йдеться на сайті британського товариства britishspiders. На відміну від багатьох комах, павуки не мають крил. Дорослим особинам це рідко заважає, а ось новонародженому молодняку важливо віддалитися від гнізда. Якщо залишитися на одній ділянці, доведеться конкурувати за здобич із тисячами братів і сестер або навіть стати їхньою здобиччю.
Старт із найвищої точки
Для запуску павученя шукає підвищення: сухе стебло трави, верхівку паркану чи листок дерева. На краю воно повертається проти вітру, підіймає черевце догори й випускає крізь павутинні бородавки тонку цівку рідкого білка. На повітрі шовк швидко твердне й утворює легкі нитки. Потік повітря підхоплює пасмо й витягує його на потрібну довжину.
Коли підйомна сила стає достатньою, павук відпускає опору й злітає, подібно до повітряного змія. Цей спосіб пересування в науці називають балунінгом. Слово походить від поняття повітряної кулі, проте точніше було б говорити про дельтапланеризм або вітрильний спорт, адже павутинка працює як гнучке крило.
Фізичні дослідження показали, що павукам допомагає не лише вітер. Їхні мікроскопічні шовковинки вловлюють природні електричні заряди атмосфери, тому тварини можуть злітати навіть у майже безвітряні дні.
Дистанції польоту
Найчастіше павук пролітає від 1 до кількох десятків метрів і опускається на сусідній луг. Проте висхідні теплі потоки повітря нерідко закидають їх у верхні шари атмосфери.
Живих павуків родини лініфіїд (Linyphiidae) знаходили на висоті понад 4000 метрів над рівнем моря та за сотні кілометрів від найближчого берега у відкритому океані. Завдяки шовковим парашутам павуки одними з перших серед живих істот заселили віддалені острови, зокрема Гавайський архіпелаг.
