Про дослідження розповів професор Єнс Драйєр з берлінської клініки Charité в інтерв'ю, яке цитує німецьке видання Die Welt. За його словами, смерть не настає миттєво, а є процесом із кількох фаз.
Спочатку слабшає серце, падає кров'яний тиск, а мозок отримує дедалі менше кисню. Далі настає клінічна смерть: серцебиття й дихання зупиняються, і людина ззовні виглядає мертвою. Проте клітини тіла та мозку ще не загинули, стан їх оборотний, тож людину можна врятувати.
Ми виявили неочікувану активність мозку безпосередньо перед смертю. Мозок, що вмирає, явно не просто вимикається
Так наголосив Драйєр. За його описом, коли тиск і надходження кисню падають, активність мозку спочатку посилюється, потім стихає й переходить у режим енергозбереження. Через кілька хвилин мозком проходить електрохімічна хвиля, яку фахівці називають «термінальною розповсюдженою деполяризацією». Невролог порівнює її з коротким замиканням, коли в автомобільному акумуляторі проскакує іскра.
Гіпотеза про «концерт» нейронів
Драйєр припускає, що під час проходження хвилі близько 86 мільярдів нейронів майже одночасно входять в один стан збудження. Саме така синхронна активність, на його думку, може викликати відчуття, ніби все життя за мить промайнуло перед очима. Гіпотеза поки не доведена, а сам учений закликає до обережності: науці не до кінця зрозуміло, чому свідомий процес можливий на стадії вмирання.
Деякі вчені вважають, що такий досвід може бути наслідком давнього захисного механізму, рефлексу симуляції смерті. Багато тварин у смертельній небезпеці завмирають, щоб підвищити шанси вижити. Людський мозок, імовірно, вимикає відчуття зовнішньої загрози й створює спокійніший, спрямований досередини досвід, що захищає від паніки.
За оцінками, навколосмертний досвід переживає до п'яти відсотків населення. Драйєр оцінює, що близько 90 відсотків таких переживань сприймаються позитивно. Згідно з одним дослідженням, приблизно 20 відсотків людей, які пережили зупинку серця, пізніше змогли описати цей досвід.
Серед прикладів у матеріалі — історія німця Йоганнеса Айзенбергера. У 2005 році, у 19 років, він потрапив в аварію у Франції й був на межі смерті від кровотечі. У машині швидкої допомоги він втратив свідомість, побачив себе згори, сліпуче світло та померлого дідуся, який махав рукою, і відчув «абсолютний спокій».
